Ефективний психолого-педагогічний супровід учнів з ООП

Доброго дня, шановні колеги!

Кожна дитина – особлива, це беззаперечно. Але все ж є діти, про яких говорять «особливі» не для того, щоб підкреслити унікальність здібностей, а задля того, щоб відмітити ті особливі потреби, які відрізняють їх від інших дітей. Незалежно від стану здоров’я, наявності фізичного чи інтелектуального порушення, кожна людина має право на повноцінне життя, освіту, якість якої не відрізняється від якості освіти решти людей.

Моя робота,як психолога, з «особливою дитиною» спрямовується на досягнення головної мети – підготувати її до самостійного життя. Допомогти налагодити взаємодію дитини з усіма учасниками навчально-виховного процесу. Щоб забезпечити загальний успіх справи, слід з повагою ставитись до всіх і вдумливо та наполегливо працювати на користь дитини.

І саме тут, роль психолога набуває своєрідного посередництва у побудові суб’єктних стосунків. Таким чином, супровід розглядається як цілісна діяльність, командна взаємодія (вчителів,адміністрації, асистента вчителя, батьків, практичного психолога, логопеда).

Перш за все необхідно мати чітке уявлення про рівень розвитку дитини, її актуальні та потенційні можливості, потреби та життєві орієнтації. Нам потрібно зібрати не просто загальні знання про дитину, а конкретні, які б дали можливість мати відповідь на запитання, чи є сприятливим шкільне оточення для навчання і розвитку такої дитини, чи може вона успішно розвиватися в шкільному оточенні, і якщо ні, то в чому причина.

Тому важливим завданням є підбір діагностичного інструментарію, придатного для роботи з різними категоріями дітей відповідно до наявного дефекту розвитку,проведення діагностичних мінімумів на різних етапах та ведення спостереження його індивідуальних особливостей, схильностей та потреб. Свої дослідження я спрямовую на вивчення:

- адаптивних можливостей, соціального статусу дитини, взаємин у родині та шкільному колективі;

- співвідношення рівня розумового розвитку дитини і вікової норми;

- особливостей пізнавальної діяльності;

- емоційно-вольової та мотиваційно - потребової сфер;

- індивідуально-типологічних особливостей;

- рівня розвитку комунікативних здібностей;

- сильних і слабких сторін розвитку особистості.

За результатами проведеної психологічної діагностики надається узагальнена інформацію та рекомендації, які враховуються при розробці індивідуальної програми розвитку.

Робота з учнівським колективом, в якому перебуває дитина з особливими потребами, спрямована на формування толерантного ставлення та позитивних установок щодо взаємодії з учнями, які мають психофізичні вади.

Психологічний супровід дитини з «особливими потребами» в умовах інклюзивного навчання передбачає не лише сприяння психічному розвитку, а й роботу з педагогічним колективом, формування в учасників педагогічного процесу позитивних установок щодо взаємодії з такою дитиною;

- пояснення педагогам специфіки психічного розвитку дитини і тих обмежень, які накладаються на процес навчання й виховання;

- розкриття конкретного змісту індивідуального підходу, якого потребує дитина та прийомів його реалізації;

- надання психологічної допомоги вчителям та асистентам учителя щодо створення на основі результатів діагностичних мінімумів індивідуальних програм розвитку;

- здійснення адаптації дидактичного матеріалу та наочності згідно з особливостями сприймання матеріалу учнями з різними типами дизонтогенезу;

- наданнявчителям інформації про досягнення дитини у псикорекційному процесі та рекомендацій щодо використання новоутворень у навчальній діяльності;

Практичний психолог в інклюзивному середовищі формує психологічну готовність учителів до взаємодії з такою дитиною через проведення тренінгових занять, лекторіїв, семінарів, консиліумів, майстер-класів тощо.

Одним із провідних напрямків є робота з батьками «особливої дитини». Батьків ми залучаємо до організації корекційно- виховного процесу. Для них розробляються практичні поради щодо нагляду за дітьми, пояснення та рекомендації щодо виявлення повсякденних проблем, пов’язаних з вихованням. Основними формами роботи з батьками є проведення консультацій та бесід. Я вважаю, головне завдання, в роботі з сім’єю,полягає в тому, щоб батьки з нашою допомогою побачили реальну перспективу розвитку своєї дитини, з’ясували можливі труднощі, які виникають у певні вікові періоди.

Робота з дітьми з особливими потребами охоплює низку проблем:

• низька самооцінка, невпевненість у собі;

• тривожність, наявність страхів;

• труднощі процесу комунікації;

• нестабільність психоемоційного стану;

• розбалансування саморегуляції;

• дезадаптація;

• почуття залежності від оточуючих та ін…

Тому виникає потреба в корекційних заняттях, які проводяться індивідуально з дитиною з особливими потребами і являють собою сукупність технік та вправ, що спрямовані на корекцію поведінки та особистості дитини.(ВІДЕО)

Отже, успіх інклюзивного навчання залежить від грамотно організованого психолого-педагогічного супроводу учнів з особливими потребами. В нашій школі, кожен член педагогічного колективу з повагою ста­виться до колег, які працюють в таких класах, у разі необхідності підтримують їх та надають допомогу, вдумливо та наполегливо працювати для реалізації спільної мети.

Всі учасники навчально-виховного процесу намагаються по максимуму використовувати такі якості, як людяність, терплячість, уміння співчува­ти, врівноваженість, наполегливість, витримка, старанність, готовність до постійної цілеспрямованої роботи, безконфліктність, тому що діти безпосередньо сприймають та навчаються тому, що зустрічають у своєму житті. Підтвердженням цього факту є спостереження Росса Кемпбелла:

Якщо дитина оточена критикою,

то вона вчиться звинувачувати,

Якщо дитина бачить ворожість –

вона вчиться битися.

Якщо над дитиною насміхаються –

вона вчиться бути боязкою.

Якщо дитину постійно соромлять –

вона вчиться почувати себе винуватою.

Якщо дитина оточена терпимістю –

вона вчиться бути терпимою.

Якщо дитину заохочують –

вона вчиться цінувати інших.

Якщо дитина почуває себе у безпеці –

вона вчиться вірити.

Якщо дитину схвалюють –

вона вчиться подобатися сама собі.

Якщо дитину приймають і поводяться

з нею доброзичливо – вона вчиться

знаходити любов у цьому світі.

Підсумовуючи вищесказане, хотілося б відзначити, що діти з проблемами в розвитку ще в дошкільному віці починають розуміти свою несхожість з однолітками без порушень в розвитку. Тому ми намагаємося створювати відповідні умови для формування у дітей з особливими освітніми потребами самостійності, впевненості, мобільності, адже всі діти є цінними і активними членами суспільства.